Філософії Як Наука Та Світогляд Питання До Екзамену
Філософів, які належать до німецької класичної філософії, споріднює зміщення центру дослідження від об´єкта до суб´єкта, в онтологічному аспекті — від природи до історії і культури. Відбувається переосмислення і самого суб´єкта. Іншими словами, суб´єкт мислиться як діяльність, яка у філософії після Канта все більше набуває історичного характеру, перетворюється на культуротворчу діяльність, вільне самотворення. Сократ — своєрідна фігура в давньогрецькій філософії. За переказами, він був неписьменний, не залишив написаних творів.
Отже, не всі філософи розглядають зв’язок філософії з мудрістю як гарантію її існування. Водночас далеко нез’ясованим залишається питання про власне сутність філософії. Оскільки спроби з’ясувати це зафіксовані у визначеннях філософії, то ознайомимось із ними ближче.
Похідним від такої універсальної постановки питання є питання про співвідношення суб’єкта та об’єкта пізнання. Визнання первинності матерії і вторинності свідомості – це визнання матеріалізмом того, що основою світу є об’єктивна реальність, що саме її розвиток – умова виникнення і розвитку свідомості. Енгельсом предмета філософії поєднується матеріалізм і діалектика. Умоглядних міркуваннях філософів, не спираються на узагальнення конкретно-наукових знань при створенні універсальної теоретичної картини світу, не тільки багато геніальних здогадок, але й багато дурниць. З іншого – на практичну цінність конкретного знання в умовах розвитку індустріальної цивілізації і промислової революції. Позитивізм стверджував, що філософія має пізнавальну цінність тільки в ті періоди історії, коли ще не сформувалася наука.
Нелінійна, або плюралістично-циклічна, концепція є другою найзагальнішою просторовою моделлю історичного часу, яка визнає існування множинності самодостатніх історичних утворень із власною самодостатньою історією. Діалектика є сучасною загальною теорією розвитку всього сутнього, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, https://dvpu.dp.ua/ категоріях та принципах. І це стосується не лише розвитку «абсолютної ідеї», як у Гегеля, а й матеріального світу. Тобто діалектика поширюється на всю навколишню дійсність і є теоретичним відображенням розвитку як «духу», так і матерії, свідомості, пізнання. Екзистенціалізм є духовним спадкоємцем ірраціоналістів Керкегора і Ніцше.
Історичні Умови Формування Класичної Німецької Філософії, Її Характерні Риси, Основні Проблеми Та Принципи
Хоча в них і відбуваються певні зміни, вони не сприяють виникненню якісно нового – «немає нічого нового під Сонцем». Діалектичний метод у філософії, на противагу метафізиці, підкреслює, акцентує увагу на універсальному зв’язку всіх явищ природного, соціального і духовного вимірів дійсності й принципі саморозвитку її. Перш ніж здійснити характеристику основних типів світогляду, які людство виробило в межах свого історичного розвитку, варто звернути увагу на факти, підтверджені представниками як природничих, так і гуманітарних наук.
У зв’язку з тим, що предмет філософії є історично змінним, то фактично до обсягу предмета філософії належить уся історія філософії, сукупність усіх філософських концепцій, запропонованих різними філософами у різні історичні епохи. Якщо об’єкт є зазвичай загальним для низки наук, то предмет однієї науки не може збігатись із предметом іншої. Будь-яка наука має характерний лише для неї предмет, яким і визначається самостійність, унікальність і особливості тієї чи іншої науки, її відмінність від інших систем знань.
Ідеологічна функція уточнює, що філософські вчення і напрями виражають не тільки «чисте прагнення до абсолютної істини», а й інтереси та позиції певних суспільних сил, спільнот (держав, націй, класів тощо). Тому, переважна більшість філософських шкіл із позицій певного класу формують світогляд і впливають на суспільну діяльність із певних соціальних (класових, національних, групових тощо) інтересів. Можна сказати, що інформаційне суспільство, тобто нинішній етап еволюції людства, є добою принципово іншого, більш повнішого використання розуму порівняно з усіма попередніми. Нині наука вже стала безпосередньою продуктивною силою, має місце безпосередня матеріалізація інтелекту.
- Філософії оформилася в напрям позитивізму.
- Будучи учнем софістів, він не без їх впливу проголосив вищою мудрістю пізнання самого себе, а мудрість — найвищою доброчесністю людини.
- Саме тут в атмосфері кризи інститутів феодалізму напередодні буржуазної революції ідеї просвітників охопили широкі кола освічених людей.
- Зрештою, світ як невідоме, як проблема постав лише перед філософією.
На відміну від махізму, що розглядав наукове мислення як біологічний і психологічний процес, неопозитивісти підходять до наукової теорії як до логічної та мовної конструкції. В цьому виявляється вплив конвенціоналізму. Безперечною заслугою неопозитивістів перед наукою є порушення проблеми чіткості й недвозначності мови науки, вилучення з неї позбавлених сенсу висловів. Виходячи з того, що найчіткішою є формалізована мова (на зразок мови математики), вони намагались максимально формалізувати мову науки, перетворити на універсальну мову науки математичну логіку, яку активно розвивали у своїх працях. Науковий філософський світогляд більшою мірою формує і становить вчення філософського матеріалізму, починаючи з наївного матеріалізму древніх часів через матеріалістичні вчення ХVII-ХVIII ст. Істотним придбанням матеріалізму на цьому етапі його розвитку стала діалектика, яка, на відміну від метафізики, розглядає образ світу що відбиває його мислення у взаємодію уряду й розвитку.
Філософські Вчення У Стародавньому Римі
Виявляючи ці зв’язки, ми й будуємо певну “філософію”, з’ясовуємо сенс, призначення соціальних знань. Однак не все теоретичне знання є власне філософським. Формування християнської філософії має свої особливості. Як релігія, християнство підозріло ставилось до язичницької мудрості — античної філософії.
Антична Філософія
Щоправда, цю течію радше називати сектою, яка має прихильників у всьому світі, бо їх не дуже багато. Рассел визначив місце філософії в духовному досвіді людини як «межову територію, нічийну землю» між наукою і релігією – двома основними формами освоєння людиною світу. Як і наука, філософія покладається на об’єктивність розуму. Водночас філософські питання, передусім світоглядні, – такі, на які однозначної відповіді одержати неможливо. Зокрема, ці питання сформувалися задовго до виникнення філософії ще в первісному суспільстві, коли люди прагнули якось пояснити світ природи та виявити свої стосунки з ним.
Важливо пам’ятати механізми звуження або ж розширення предмета філософії у відповідності із запитами історичного розвитку людства. Сутнісними ознаками філософії є раціональність, прагнення до побудови універсальних теорій, пошук дефініцій та найзагагальніших узагальнень, рефлексивність (знання про саме знання), критичність, вічний пошук істини та сенсу буття. Тобто, філософія не маючи єдиної форми є світоглядним, універсальним, плюралістичним знанням, що відображає прагнення людини до самопізнання та осмислення найзагальніших підстав світу. Істинна, життєва філософія виникає з практично-діяльного, пізнавального і перетворюючого ставлення людини до світу, з потреби дати в раціональній, теоретичній формі відповіді на питання, поставлені самим життям. Ця потреба має історичний характер, тобто вона розвивається під впливом змін у суспільному виробництві, ускладнення людських відносин, що породжують, відкривають нові сторони відношення «людина – світ».